ЛОГІН

ПАРОЛЬ

ОСТАННІ НОВИНИ
КАЛЕНДАР ПОДІЙ

10 Січня 2012

ОПИТУВАННЯ

проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від ____________ 2009 р. № ____

Київ


Про схвалення Концепції проекту

Закону України "Про лобіювання"


Схвалити Концепцію Закону України "Про лобіювання" (додається).

Мін’юсту разом з Мінекономіки і Мінфіном розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, і подати до 1 листопада 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Закону України "Про лобіювання".

Прем’єр-міністр України

Ю. Тимошенко



СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від ___________ 2009 р . №____


КОНЦЕПЦІЯ

проекту Закону України "Про лобіювання"


Загальна частина


Український народ, як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 5 Конституції України). Основний Закон гарантує громадянам право брати участь в управлінні державними справами, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (статті 38, 40 Конституції України). Громадяни мають право й на інші, не заборонені Конституцією та законами України форми і види участі в управлінні державними справами.

Однією з усталених і поширених у багатьох демократичних державах світу форм цілеспрямованого впливу громадян, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання на здійснення державної влади є лобіювання. В Україні ж лобіювання здебільшого розглядається як позаправове явище, що не відповідає справжній природі цього інституту.

Лобіювання, що здійснюється за участі професійних лобістів, лобістських об’єднань, діяльність яких спрямовано на реалізацію легітимних інтересів осіб шляхом цілеспрямованого впливу на органи державної влади, посадових і службових осіб цих органів з метою прийняття соціально-витребуваних нормативно-правових актів, є невід’ємною складовою сучасного політико-правового процесу в демократичному суспільстві. Лобісти та лобістські об’єднання виконують важливу функцію посередників між громадянами, інститутами громадянського суспільства, суб’єктами господарювання і органами державної влади, інформуючи останніх про інтереси різних соціальних груп громадян, стан справ у тих чи інших сферах суспільного життя. Інститут лобіювання виконує функцію організаційного упорядкування плюралізму суспільних інтересів.

До того ж, лобіювання є особливим механізмом зворотного зв’язку, що дозволяє надати суспільну оцінку результатам здійснення державної політики.

Водночас, відсутність в Україні належно унормованих правових механізмів регулювання лобіювання створює передумови для існування такого явища, як квазілобіювання, що посилює існуючі в суспільстві та державі корупційні ризики і загрози. Це, у свою чергу, зумовлює низку проблем у сфері правового регулювання взаємин громадян, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання і органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, які вимагають свого нагального вирішення, а саме:

відсутність нормативно-правового регулювання методів лобіювання сприяє розвитку таких форм впливу на прийняття рішень та нормативно-правових актів органами державної влади, посадовими і службовими особами цих органів, які мають ознаки корупції та корупційних діянь, злочинів у сфері службової діяльності. Через нелегітимний характер лобіювання, відсутність взаємного контролю заінтересованих осіб факти відповідних діянь мають латентний характер і не можуть бути доведені;

відсутність належних механізмів забезпечення прозорості в процесі прийняття органами державної влади, посадовими і службовими особами цих органів, рішень та нормативно-правових актів не дозволяє громадянам чітко визначити заінтересованих у прийнятті таких актів осіб, в який спосіб та на яких суб’єктів здійснюється відповідний вплив, обсяг фінансових витрат, спрямованих на його здійснення;

розповсюдження позаправових форм впливу заінтересованих осіб на судову владу та правоохоронні органи держави, що є неприпустимим;

деформація суспільної думки про лобіювання, як позаправове явище, негативно відображається на правосвідомості громадян.

Ґрунтуючись на вітчизняних і зарубіжних теоретико-методологічних підходах і уявленнях про лобіювання як усталений інститут участі громадян в управлінні державними справами, притаманний демократичному суспільству, вважається за доцільне врегулювати його правові засади.


Мета та завдання Концепції


Метою Концепції проекту Закону України "Про лобіювання" є визначення шляхів врегулювання суспільних відносин, пов’язаних із лобіюванням.

Лобіювання - це легітимний вплив зареєстрованих та акредитованих в установленому порядку осіб (лобістів та лобістських об’єднань) у власних інтересах або інтересах замовників за винагороду (або без такої) на органи державної влади, посадових і службових осіб цих органів під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів.

Завданнями Концепції є:

забезпечення реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами, зокрема, шляхом визначення правових основ лобіювання в Україні;

запровадження нового правового механізму впливу громадян, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання на визначені законом органи державної влади, посадових і службових осіб цих органів, спрямованого на прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів через визначення засад лобістської діяльності, яка у цій Концепції розглядається, як професійна діяльність лобістів та лобістських об’єднань, зареєстрованих та акредитованих у встановленому законом порядку;

сприяння активному залученню громадян, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання до процесу прийняття нормативно-правових актів;

посилення прозорості та ефективності діяльності органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів;

встановлення комплексного механізму здійснення контролю за лобіюванням;

мінімізація корупції та корупційних діянь, злочинів у сфері службової діяльності, що виникають в процесі прийняття (участі у прийнятті) органами державної влади, посадовими і службовими особами цих органів нормативно-правових актів;

сприяння запровадженню нових наукових і освітніх програм, спрямованих на професіоналізацію лобістської діяльності.


Шляхи розв’язання проблеми


Приєднання України до Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією та Додаткового протоколу до неї зумовлює прийняття окремого Закону України "Про лобіювання".

У проекті Закону "Про лобіювання" необхідно, зокрема, передбачити:

сферу застосування цього Закону, предмет його правового регулювання;

визначення понять "лобіювання", "лобіст", "лобістське об’єднання", "замовник лобістських послуг", "лобістська діяльність" тощо;

визначення мети, завдань, суб’єктно-об’єктного складу урегульованих цим Законом правовідносин;

визначення принципів функціонування лобістів та лобістських об’єднань в Україні, гарантії їхньої діяльності;

форми і методи лобістської діяльності;

види і способи цілеспрямованого впливу на органи державної влади, посадових та службових осіб цих органів заінтересованими особами під час розробки і прийняття ними нормативно-правових актів, які не вважаються лобіюванням та мають ознаки корупції, корупційних діянь, злочинів у сфері службової діяльності;

визначення прав, обов’язків та правил доброчесної поведінки лобістів та інших учасників правовідносин, пов’язаних із лобіюванням;

встановлення законодавчих обмежень лобістської діяльності;

визначення порядку діяльності лобістів та лобістських об’єднань, зокрема, їх державної реєстрації спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади та акредитації в органах державної влади, у яких здійснюватиметься лобістська діяльність, припинення діяльності тощо;

визначення порядку оприлюднення інформації, пов’язаної із здійсненням лобістської діяльності;

визначення порядку здійснення державного та громадського контролю над лобіюванням;

відповідальність учасників правовідносин, пов’язаних із лобіюванням, у разі порушення ними норм цього Закону.


Очікувані результати


Врегулювання правових основ лобіювання та порядку здійснення лобістської діяльності дозволить:

оптимізувати діалог між суспільством та державою , враховувати при прийнятті нормативно - правових актів інтереси громадян , інститутів громадянського суспільства , суб єктів господарювання ;

забезпечити рівні права громадян, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання при здійсненні впливу на органи державної влади, посадових та службових осіб цих органів під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів;

посилити прозорість та ефективність функціонування органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, активізувати їх взаємодію з громадянами, інститутами громадянського суспільства, суб’єктами господарювання;

мінімізувати в процесі здійснення лобіювання вчинення правопорушень, які мають ознаки корупції, корупційних діянь та злочинів у сфері службової діяльності шляхом запровадження комплексного механізму здійснення контролю за лобіюванням.


Міністр юстиції України

Микола Оніщук



"____" _____________ 2009 р.

Сайт магістрів державного управління, членів ВАМДУ, випускників ІДУС при Кабінеті Міністрів України та УАДУ, НАДУ при Президентові України, інших вищих навчальних закладів IV рівня акредитації
Проект сайту: магістра державного управління Олександра Кропельницького, за підтримки студії "АРТпроект" та А&K Design, Київ.
--> требования legends of pegasus -->