ЛОГІН

ПАРОЛЬ

ОСТАННІ НОВИНИ
КАЛЕНДАР ПОДІЙ

10 Січня 2012

ОПИТУВАННЯ





 





В і дкрите листування 

між Іваном Федівом та Євгеном Бистрицьким

з приводу і снуючих проблем в систем і підготовки магістрів державного управління    

Іван Федів , Президент ГО Інформаційно-консультативна агенція Агенція “ІКАР-Україна”, кандидат наук з державного управління, випускник ІДУС при Каб інеті М іні стр і в Укра ї ни 1994 року         Євген Бистрицький - виконавчий директор доктор філософських наук.
   

  Від Федіва
21.02.2008

Шановний пане Євгене
 
Я був розчаровний вчорашнім засіданням громадського комітету.

Президентові НАДУ потрібна масовка і похвали щодо реформування, а вам галочка про проведений захід. Не вміння слухати та прислухатися, дискутувати і вчитися, ось що є насправді. Однак відвертою вона була тільки в кінці, коли сказала, що НАДУ є в системі "по вуха" і реформувати щось в НАДУ без зміни системи (думаю політичної) не можливо. Після її реакції та ваших коментарів у мене пропало бажання щось говорити далі, оскільки я усвідомив, що захід для галочки. Я вас розумію, бо часу на серйозні розмови за основною роботою у вас просто знайти не можливо. Якщо потрібно реформувати систему, усе має починатися з думки, з філософії,  логічним продовженням якої є стратегія. Чиєю стратегією є дана реформа? Пані Нанівської? Заміна Розпутенка на Гошовську та зміна структури абсолютно не змінило систему навчання і підвищення кваліфікації, якої немає і нескоро буде? Тому і питання було: „Коли це усе дійде до кінцевого споживача в регіонах?” Хто є вчителями нової програми? Яка мотивація до змін у вчителів та слухачів освоїти нову програму? Так ми приходимо до висновку, що стратегія реформування не може бути стратегією однієї людини чи невеликої групи людей. Влада в Україні залишається апаратом насилля та способом "дерибану" майна і грошей при достатньо високому рівні пільг і привілеїв службовців. Чи варто робити професіоналами тих, хто має скриту „хапальну” мотивацію, дуже далеку від розбудови державності. Витрачені кошти на навчання викидаються просто на вітер. Вони не мають цінності, бо не власні. Не дуріть людей про демократизацію суспільства за рахунок програми "Магістр публічного адміністрування", взамін "Магістр державного управління". Підготовлені фахівці завтра будуть звільненими новою політичною силою. Ці, обмежені кошти, які є, ніхто не дасть на створення критичної маси реформаторів, що усвідомлять необхідність змін принципів побудови системи і перестануть мавпувати французький, німецький чи канадський досвід.

Такий досвід ніколи не приживеться на Україні, бо наш світ є іншим світом.

В німецькій системі, до речі, є недержавний сектор підготовки службовців, про який ніхто нічого не сказав. А в Британії реформування на рівні самоврядування тривало з 1972 по 1996 рік. В цей час велася широка дискусія і до розробки було залучено величезну кількість людей. Власне тому реформа була успішною. В Польщі усе відбувалося значно швидше, однак далеко не так успішно. У нас реформу роблять ті, хто ніколи не працював в системі, не знає її потреб і змушений використовувати чужий досвід. Так стають великими реформаторами відомі вам політики. Виглядає так, що їхнім завданням є зберегти існуючу систему, бурно показуючи діяльність реформування. Спочатку нашої роботи я вніс багато пропозицій і активно працював в групі Вакуленка, де ще раз переконався, що наші бюрократи дуже добре навчилися нові, часто прогресивні ідеї начиняти старим змістом. Ось тому моїм питанням було: "А судді хто? Які критерії оцінки ефективності реформування?", на що була така бурна реакція Нанівської і ваша. Ви навіть до кінця дослухати не захотіли.  

Наша Агенція ( ) працює по всій Україні і виконує проекти практичної допомоги органам місцевого самоврядування у формуванні виробничої, інституційної інфраструктури, розробці і впровадженні сучасних технології енергоефективного і екологічно чистого виробництва та ефективного управління розвитком територій поселення на основі збалансованих і комплексних критеріїв оцінки ефективності (Аналог Balanced Score Card та "кайдзен"). Такі критерії дають можливість впливати на процес і постійно вдосконалювати його, а не фіксувати кінцеві результати. Ми не використовуємо коштів донорів і в цьому вбачаємо цінність нашої роботи для кінцевих споживачів. Вони готові купувати продукт. Стратегія ж Нанівської на сьогодні не є навіть стратегією НАДУ, не говорячи про регіони. Там, на рівні сільського району, навіть не чули про те, що в НАДУ щось змінюється. Та і яка користь від того, що будуть читатися курси про демократичне управління, коли випускники НАДУ часто простенької програми розробити не можуть. Я не хочу вести дискусії про демократію в Україні, або результати хваленої демократії Заходу, бо це не є предмет, який сприяє кінцевому результату. Саме з цієї позиції я розглядаю необхідність повернутися до визначення критеріїв ефективності даної реформи. Головним завданням є підготовка методично-методологічної основи для мотивованого постійного навчання і вдосконалення не тільки службовців, а тих, хто усвідомив потребу приймати участь в управлінні місцевими і державними правами, готовий до пожертв і безкорисності. Без широкого залучення недержавного сектору силами НАДУ і її регіональних інститутів цього не зробити. Я не говорю про консервативність системи освіти взагалі. Ось тому я дорожу тим, що закінчив ІДУС, хоча і маю несертифікований  диплом з відзнакою і нагороду університету Манітоби за успіхи в навчанні, зокрема у вивченні англійської мови за один рік з нуля. Єдиний випадок в Україні, коли мер міста Рівного (я) добровільно покинув роботу і пішов навчатися, бо зрозумів, що кухарка державою керувати не може. В цей час багато слухачів займалася чимось іншим, і не сиділа на лекціях, але тепер вони відомі політики і на них закликають рівнятися. В чому? Існуючу систему реформувати не можливо, потрібно змінити принципи її побудови і це зможе зробити тільки нова генерація реформаторів, які усвідомлять потребу реформ, місце самоврядування в майбутній ефективні системі управління державою. Для цього потрібна критична маса таких людей і зустрічний рух мешканців, які сьогодні об’єднані у формалізовані громади, але не є громадами реальними. Це і буде демократія, побудувати яку без всеохоплюючої просвітницької роботи неможливо. Про це я писав в журналі „Командор” ще в 1995 році. З повагою
Іван Федів
Кандидат наук з державного управління
Випускник ІДУС 1994 року
     

Від Бистрицького
22.02.2008

Пане Іване, Ваш лист я сприймаю як такий, який було б варто направити всім членам громадської ради (ГР) для дискусії з піднятих важливих тем. Я з нього зрозумів наступне: 1) потрібно реформувати НАДУ лише разом із системою держслужби;  2) Стратегія Віри Нанівської по реформуванню не є успішною, оскільки не враховує саме цього, тобто без підняття теми реформування всієї системи держслужби є скоріше імітацією; 3) Вона не відповідає рівню реформатора, який би хотів та міг зробити таку кардинальну реформу; 4) все це тягне за собою неефективне витрачання коштів, збереження старих номенклатурних кадрів, які лише імітують зміни, й не здатні, у свою чергу, на суттєву, радикальну реформу; 5) апеляції до успішного зарубіжного досвіду у цій сфері нічого не варті поза виробленням власного бачення дійсної реформи, а не її імітаці; 6) Отже наявна стратегія змін не є дійсною стратегію зовсім, тому вона не діє на рівні регіонів. Висновок: 7) ГР не піднімає постановку питання на цей вищий рівень обговорення з позицій, фатично, дійсного інтересу громадян, отже зараз провела засідання "для галочки". Я залишаю поза реферуванням особистісні моменти, оскільки, я вважаю, вони не є суттєві для дискусії по-суті. З усім цим важко не погодитися, якщо, дійсно, підходити з загальної радикальної позиції, коли за основу оцінки береться ідеал "кращого", що, як відомо, є ворог й поганого, й просто пересічного. Додам про свою позицію. Мені не зовсім ясно, наскільки радикальні вимоги ГР може виставляти до НАДУ, тобто її нінішнього Президента. Варто це далі обговорити на наступному засіданні ГР. В мені сперечаються два підходи, який я назову "за радикально краще" та "помірковане добре". 1) Я вважаю, що після Богдана Кравченка, Віра Нанівська є з небагатьох, хто наполегливо вчить тому, що зветься аналізом політики та його стандатами. Я не хочу оцінювати, наскільки, можливо, формально вона підходить до цього, але саме вона після Богдана пропагує розповсюдження стандартів цієї дисципліни прийняття та формулювання державних рішень. Очевидно, що Віра Нанівська вміє робити, назву це так, колаборацію з владними чільниками, оскільки без цього, будучи революціонеркою, вона б й близько не була допущена до НАДУ, навіть нашими записними демократами (у лапках чи без), які люблять компліменти та повну відсутність критики у свій адрес. Радикальніші діячи у цій сфері, не будуть, як це очевидно, допущені нашими чільниками до керівництва НАДУ за жодних умов. Перше питання: що ГР робити у цих умовах? Взагалі відмовлятися від спіпраці з Вірою, чи намагатися зобити те, що можна у цих умовах -- давати, незважаючи на все це не стільки загальні, радикально критичні, а практично втілювані У ВСІХ ЦИХ УМОВАХ поради? 2) Втім це не означає, що ГР має просто сидіти та кивати головою для галочки. Мій підхід наступний. Оскільки ми знову вирішили збиратися, оскільки-таки ми як достатньо відповідальні громадяни відповідальні за зміни у НАДУ, то спробувати ПРАКТИЧНО, А НЕ РАДИКАЛЬНО й за один раз ВИКОРИСТАТИ все, що ми маємо у розпорядженні. А що ми маємо? По-перше, рекомендації президенту НАДУ, подобається її повединка нам чи ні. Іншої немає. До кого апелювати? Припустимо, ми апелюємо до суспільної думки. Наскільки ми авторитетні, щоб існуюча система влади прислухалися до нас у сучасних умовах -- риторичне питання. По-друге, ГР може використати СИЛЬНІ КРИТИЧНІ АРГУМЕНТИ, ЯКІ Б ВАЖКО БУЛО Б СПРОСТУВАТИ. Але не є у цих умовах сильним аргументом вимога реформувати всю держслужбу й не допускати звільнень підготовлених держслужбовців кожною новою владою. Тому розмова про критерії оцінки реформування, яку Ви почали, звучить дуже радикально, але ПРАКТИЧНО НЕЗДІЙСНЕНОЮ для само по собі НАДУ. Щоб її виконати, треба вимагати від Віри бути революціонером національного масштабу. Що ж, вимагайте. Я ж кажу про іншого типу аргументи, про які Ви частково написали, а саме -- заслухати інформацію тих представників ГР, які, як і Ви, працювали у робочих групах: що було взято на озброєння? які результати їх роботи? тощо. Ще аргументи -- заслухати представників регіональних відділень та паралельно незалежних експертів з регіонів, які б за потребою критично оцінили б сказане. 3) Про свою роль. Дійсно, я вважаю, що своє завдання  -- зібрати попервах  незалежних експертів у ГР, осільки я володів такою інформацією -- я виконав.  Тому я й запропонував ГР ротувати мене з цієї  прекрасної посади голови ГР. Додам останнє: будучи керівником МФВ я переконався, що радикальні ідеї мають наполегливо стукати у наші голови у якості регуляторів. Втім, діяти треба, використовуючи ВСІ ПРАКТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ТУТ Й ТЕПЕР. Інакше у наших умовах не здійснити нашу безнадійну справу, як люблять говорити  у нас, -- побудову демократичного й чесного суспільства. Все інше -- в ідеалі цілком вірно, але якщо воно подається у загальних гаслах боротьби кращого зі всім іншим, здатно лише перетворитися у популізм та загальні звинувачення. Так-от, Вам треба залишатися у ГР, поки Ви відчуваєте, що можете принести користь реформам чи натякам на реформи. Продовжимо цю розмову, я сподіваюсь, на наступному засіданні ГР, до якої ми підготуємо її, я вірю, набагато краще. А Ваш лист та, можливо, цю мою відповідь, варто було б розіслати всім членам ГР для дискусії. З повагою, Євген


Від Федіва
25.02.2008
Пане Євгене,

Раз я отримав відповідь від вас, то спробую уточнити свої позиції.
Власне реформування, як такого не відбувається, оскільки реформатором є пані Нанівська і можливо ще декілька людей в НАДУ. Для більшості головним завданням є зберегти свій статус і положення. Певний, що пані Гошовська не розбудує систему підвищення кваліфікації, бо і вона далека від потреб і опір буде шалений. Для пана Балоги, пана Ющенка НАДУ сьогодні не є пріоритетом. Отже, більшість причетних до реформ є або спостерігачами, або противниками, а підтримка з сторони влади є сумнівною. У більшості випадків мотивацією є посада та привілеї, а не глибокі зміни. Я не можу і не маю права оцінювати рівень знань пані Віри, тому акцентую свою увагу на реформі. Що є стратегічною метою? Почати випускати магістрів публічної адміністрації взамін магістрів державного управління? Якщо змінюється суть, то ті хто навчав одному не можуть навчати іншому. Я не маю сумнівів, що ви добре знаєте інертність освіти взагалі і її кадровий потенціал. Я не вірю в швидку трансформацію викладачів, вони скоріше пристосують свої курси до нових назв. Таким чином при зміні назв, суть зміниться не скоро. З моєї позиції, паралельно потрібно готувати команду реформаторів, які усвідомили необхідність змін і здатні провести їх. Не хочу повторювати прізвищ, але я знаю багатьох з тих, кого вважають фахівцями. Усе це зовнішній лоск, використання ідей для власних інтересів без глибокого змісту, самовіддачі та конкретних реформаторських кроків. Усе виглядає як "гоніння порожняків", бо говорити навчилися, а робити ні. Як може навчити заробити мільйон той, хто його сам ніколи не заробив? Як може бутим фахівцем - реформатором той, хто ніколи і нічого не реформував? В цьому сенсі і кількість і якість захищених дисертацій значення не має. Відверто скажу, що названі вами фахівці такими, на жаль, не є. Щодо зарубіжного досвіду, то я говорив і твердо переконаний, що такий досвід можна сприймати як інформацію, бо копія у нас працювати не буде. Звертаю увагу на те, що для того щоб добитися реальних змін, мають бути зустрічні кроки реформаторів до суб’єктів реформ і суб’єктів до позицій реформаторів. В стратегії реформування, тому, що віддалено від Києва (не тільки регіональні інститути), уваги приділяється мало. Я не говорю про потребу тотальної просвітницької роботи щодо прояснення місця і ролі пересічного мешканця в розбудові держави і функціонуванні влади. Тут дуже багато неохоплених категорій. Виходячи з власного досвіду і потреб громад, ми почали створювати "Школи самоврядування", які хоч частково будуть заповняти ці прогалини. Про ці ідеї якось в 2002 році я вам уже говорив, але переконати не зумів. Щодо моїх заслуг, то я не потребую ніяких похвал, оцінки, грошей, або ще чогось. Хотілося б щоб мешканці наших сіл, селищ і міст стали активними учасниками процесі. Кожний з нас живе у своєму світі, і я в своєму стараюся робити усе що можу, не чекаючи ні подяки, ні похвали. У свій час я повернувся з "того світу" після інфаркту і у мене своє відношення до грошей і матеріальних цінностей, та Землі-Матінки і людей. Якщо говорити про охоплення, то НАДУ охопити всього ніколи не може, але чому не робиться  реальних кроків до недержавного сектору? НАДУ так і не стала методично-методологічним центром і в новій стратегії я цього не бачу. Декларувати мало, потрібні заходи. Я б не хотів, щоб що не будь у відносинах мало особистісний характер. Я говорю про пані Віру в першу чергу як про посадову особу і ніколи не дозволю собі зачіпати її людську гідність. Щодо влади, то я своє відпрацював і не маю бажання приймати участь в "цирку" з елементами звіринця на любому її рівні. Вважаю за більш цінне займатися просвітництвом, допомагати пересічному мешканцеві усвідомити своє місце у цій системі, використати максимально місцеві можливості, застосовувати механізми широкого діалогу та залучення до конкретних справ простих людей, використовувати технології вдосконалення поряд з інноваціями, які з моменту створення починають старіти. Не ображайтеся, але частота, час, процес проведення засідань ГР скоріше виглядає як захід для галочки ніж робота консультативного органу. Однак це моє особисте сприйняття, яке не може бути загальними висновком. Мені треба потратити дві ночі, щоб одну чи дві години послухати самовихваляння "реформаторів" У свій час я навчався в ІДУСі Богдана Кравченка і абсолютно свідомо працюю на царині самоврядування, бо без цього "інституту" про демократію говорити не приходиться. Сьогоднішня громада є формалізованою, але не є громадою за своєю суттю, бо вона розчарована, тричі обдурена і обкрадена. Однак вона ще чекає чесних і ефективних кроків у реформуванні політичної системи, залишаючись байдужою, бо в цьому процесі не може приймати активної участі і тому не вірить в успіх реформ зверху. Влада залишається закритою і зовсім недоступною. Виглядає так, що її не віддадуть добровільно, бо уже маємо приклади династій політиків, які опираються на великі гррші. Демократією тут і не пахне, як і реформами також. Отож, пане Євгене, вам, як відомому філософові, напевно зрозуміло, що мова має іти про зміну принципів побудови системи (парадигми), бо діюча система реформуванню не підлягає. У цьому контексті були і мої зауваження. Розумію, що ГР є дорадчим органом, але не бачу, щоб поради для "реформаторів" були потрібні. Я не впевнений,  що "помірковане добро" є кращим. Воно тільки відтягує агонію, спотворює ідею і забирає обмежені ресурси. Тому я за радикально нове. Ідея підготовки політиків, службовців усіх рівнів залишається, але акценти треба перенести на широке залучення і постійне "вдосконалення". Ключовою позицією тут є всеохоплююча просвітницька робота і постійний та ефективний процес перекваліфікації та підвищення кваліфікації і не тільки службовців. Я не хочу оціпередвзято. Це її світ і вона живе в ньому комфортно. Щодо до ціни всякого роду розробок, то те що для одного є цінним, в іншому випадку цінності немає, і ви це добре знаєте. Рідко який науковець відмовиться від своїх ідей та праць, тим паче, якщо на них потрачено колосальні ресурси.  Я і не говорив і навіть не думав про кадрові зміни, або щось що зв’язано з Президентом, його Секретаріатом чи Урядом. Вважаю, що треба використати можливості ГР і попри розробку програми, передбачити заміну викладацького складу, самої технології викладання, максимальне поширення адаптованих програм на широкі верстви громадян з залученням до процесу недержавного сектору. Щодо змін кадрових, то я вважаю їх необхідними при зміні політичної еліти. Однак на кого міняти? Яка мотивації іти до влади  ново призначуваних? Щодо критеріїв оцінки, то хочу сказати, що вони закладаються в процесі розробки самої стратегії і в ефективних управлінських системах є інструментом, механізмом управління процесом вдосконалення. Це я мав на увазі. По - перше. Дана стратегія є стратегією пані Нанівської і в цьому випадку є одні критерії ефективності, які відображають досягнутий результат, але вони ніколи не можуть бути критеріями для всіх. Для того, щоб така стратегія була і моєю і вашою і інших, потрібно ввести ще цілий ряд інших критеріїв, як стосуються і якості і кількості охоплених реформою. Потрібно активізувати причетність та вигоди кожного учасника або соціальної групи і чим більше їх буде, тим більше така стратегія буде ефективною. Звичайно для цього варіанту потрібний час, толерантність, терпимість та наполегливість. Ви ж підтверджуєте, що навіть для регіональних інститутів сама реформа є далекою, бо розробляється без них, а що говорити про інших прямих та потенційних учасників? Ви прекрасно використали можливості створити ГР і справились з "посадою". Я не говорю ні про свою участь, ні про частку інших, а про критерії ефективності, які мали б стати механізмом постійного вдосконалення стратегії і цільових програм реформування системи підготовки, перекваліфікації, підвищення кваліфікації та просвітництва. Для цього треба використовувати ВСІ ПРАКТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ТУТ Й ТЕПЕР та не чекати "з моря погоди". Якщо щось у моїй позиції виглядає як звинувачення, то я прошу пробачення за непорозуміння.  Моя різкість ніяк такими бути не можуть, тим паче усе сказане, не стосується персоналій. Хотілося як краще, а вийшло як завжди. Щодо розсилки листа, рішення залишаю на ваш розсуд.
З повагою
Іван Федів.

Сайт магістрів державного управління, членів ВАМДУ, випускників ІДУС при Кабінеті Міністрів України та УАДУ, НАДУ при Президентові України, інших вищих навчальних закладів IV рівня акредитації
Проект сайту: магістра державного управління Олександра Кропельницького, за підтримки студії "АРТпроект" та А&K Design, Київ.
--> -->