ЛОГІН

ПАРОЛЬ

ОСТАННІ НОВИНИ
КАЛЕНДАР ПОДІЙ

10 Січня 2012

ОПИТУВАННЯ

Станіслав Владиславович НЕЧАЇВ

народився 1963 року в м. Умані в родині інтелігентів. У 1988 році закінчив Київський медичний інститут. Донині працює лікарем-анестезіологом Київської міської клінічної лікарні №11.
Восени 1989 року обраний головою Печерського об’єднання ТУМу (Товариства української мови ім.Тараса Шевченка), яке пізніше перетворено на Всеукраїнське Товариство «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка.
У 1990—1994 рр. був депутатом Київської міської ради народних депутатів.
1994 року вступив до Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, отримавши другу вищу (управлінську) освіту та ступінь магістра державного управління.
Протягом 1995 р. навчався в США ( Місhіgаn, Аnn Аrbor) та Чехії (Univerzita Kаrlоvа, Рraha).
З кінця 1995 р. працював викладачем Української академії державного управління при Президентові України.
Він є автором десятка книг та кількох десятків наукових публікацій.
Перекладає з англійської, польської та російської мов.
Серед улюблених авторів — Байрон, який написав поему про гетьмана Івана Мазепу.

Сьогодні представляємо вашій увазі уривок з цієї поеми та кілька ліричних віршів Байрона у перекладі Станіслава Нечаєва.

Уривок з поеми «Мазепа»


Після страхіть полтавських днів,
Як щастя втратив швед-король,
Ніхто не бився вже, і крів
Спливла... Війська зіграли роль...

Війни цієї сила й слава
Як люди, в марнослав’ї хтиві,
Царю із торжеством дістались,
І вбереглись московські стіни
До дня темнішого й сумного
І року більш як визначного
Що дасть різню й ганьбу військам
Могутнім, гордим іменам
Ще більший крах й падіння глиб
Одному — шок, для інших — гріб.

Дівча з Афін
I
Дівча з Афін, навік прощай!
Моє лиш серце ти віддай!
Або, як полишило груди,
Тримай його, твоїм хай буде!
Почуй обітницю, бо йду:
«Життя моє, тебе люблю».
II
За те, що лиш еґейський вітер
Не зв’язані ті сватав коси;
За тих повік чорняві вії,
Що лиш твої цілують щоки,
За дикі, як в козулі, очі,
[Зое му, зас аґапо]! Чи...
III
За губи, їх жаданий смак;
За пояс, що стягнув той стан;
За квіти всі, які говорять
Те, що сказать слова не зможуть.
В любові змінні радість й горе,
Люблю тебе, життя ти моє.
IV
Дівча з Афін! Я вже іду:
Згадай мене у самоту.
Хоч у Стамбул плисти я мушу,
Афіни серце держать й душу:
Чи розлюблю я? Нізащо!

Вона в красі іде, як ніч
I
Вона в красі іде, як ніч
Без хмар, зірки у небесах:
І темне, і ясне навстріч
Зійшлося у лиці й очах:
Дозрівши так до ніжних свіч,
Що дню боронять небеса.
II
Промінням менше, тінню більше,
Навпіл цю ґрацію погіршить,
Що в’ється в кудрях
найчорніших,
Чи м’яко на обличчі світить;
Думки солодкі найясніші,
Як дороге те, що їх містить.
III
І на щоці, і зверх брови,
Такі спокійні і м’які
Усмішки, сяють кольори,
Розмови днів, що йшли в добрі,
І думи серед гуркоти,
І серце любить в простоті!

Станіслав НЕЧАЇВ

ШЕКСПІР ВІКОВІЧНИЙ!

 

Майже півтисячоліття (400 років!) виповнюється вже з того часу, як вперше вийшли друком, і то без дозволу автора, чи не найінтимніші з безсмертних творінь великого людинознавця — знамениті шекспірові СОНЕТИ.

Чотири віки сплинули, а Вільяма Шекспіра все ще називають Вічним, бо він завжди, як на диво, актуальний. Особливо його знаменитий 66-й сонет, який, здається, написаний щойно, на злобу дня сьогоднішньої України. Напевно, людські вади не знають проґресу, і боротися з ними важко.

Адже технолоґічний успіх людства, яким воно чомусь так пишається, веде його прямісінько до техноґенних катастроф...

А людська природа, яку так уважно споглядав, і так вірно змалював у своїх нетлінних творіннях Великий Драматурґ, майже не змінилася за стільки віків і неухильно штовхає нас до Драматичного Кінця...

У людства, в особі тих його “успішних” скоробагатьків, які, на жаль, і правлять Світом, є, можливо, останній шанс зупинитися і, поки не пізно, почитати ШЕКСПІРА...

Новий український переклад 66-го та 130-го сонетів пропонує автор цих рядків.

 

Сонет 66


Cтомився з цим усім, за смертю я кричу,
Як гідних бачити з народжень жебраками,
І ницих покидьків, зодягнених в парчу,
І найчистішу віру, зраджену верхами,
 
Й продажний гонор не в ганебнім місці,
Й дівочу честь у грубім продаванні,
І досконалість не на чільнім місці,
І силу, втрачену в кульгавім керуванні,
 
І як мистецтву влада в’яже язика,
Й до знань приставлено учену глупоту,
Й просту і щиру Правду кличуть Простота,
І як Добро слугує панівному Злу.
 
Cтомився з цим усім, у вічність я б пішов,
Та, врятувавшись, я лиш у мою любов.
 

Переклад Станіслава Неча єва, грудень 2007р.

Сайт магістрів державного управління, членів ВАМДУ, випускників ІДУС при Кабінеті Міністрів України та УАДУ, НАДУ при Президентові України, інших вищих навчальних закладів IV рівня акредитації
Проект сайту: магістра державного управління Олександра Кропельницького, за підтримки студії "АРТпроект" та А&K Design, Київ.
--> -->